Ямпільська громада попрощалася із Захисником України Мельником Володимиром
Війна безжально забирає найкращих…
Сьогодні Ямпільська громада знову схилила голови у жалобі.
Ми провели в останню земну дорогу нашого земляка, жителя села Норилів, старшого солдата Мельника Володимира Володимировича — воїна, який двічі став на захист Батьківщини, віддавши їй найцінніше — власне життя.
Ще під час проведення антитерористичної операції Володимир Володимирович став на захист України. А коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, не залишився осторонь. З перших місяців війни він знову взяв до рук зброю, щоб захищати рідну землю, свою родину, свою громаду, свою державу. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.
Сьогодні Герой повернувся додому… «на щиті».
Сотні жителів громади живим коридором зустрічали Захисника. Люди ставали на коліна, тримаючи у руках квіти, проводжаючи поглядом автомобіль, який віз додому того, хто вже ніколи не переступить поріг рідної оселі. У ці хвилини мовчання було гучнішим за будь-які слова, а біль — спільним для кожного.
З військовими почестями, під Державним Прапором України, у супроводі почесної варти, побратимів, духовенства, рідних, близьких та небайдужих жителів громади відбувся чин поховання Захисника. Останнім місцем його земного спочинку стало кладовище у селі Дідківці.
Важко знайти слова, коли війна забирає тих, хто мав жити, будувати майбутнє, зустрічати світанки під мирним українським небом. Вона безжально вириває із сімей найдорожчих, залишаючи після себе порожнечу, яку неможливо заповнити.
У Володимира Володимировича залишилися дружина, донька, син та батько. Для них ця втрата — невимовний біль, який не здатні полегшити жодні слова. Ніхто не поверне люблячого чоловіка, турботливого батька і сина. Ніхто не поверне ті обійми, на які так чекали вдома.
Ямпільська селищна рада та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, рідним, близьким, побратимам і всім, хто знав Володимира Володимировича. Ми розділяємо ваше горе, схиляємо голови разом із вами та молимося, щоб Господь дарував сили пережити цю непоправну втрату.
Минають роки, але не минає біль війни. Кожен полеглий Захисник — це не лише трагічна сторінка в історії нашої держави. Це чиєсь обірване життя, нездійснені мрії… Це рана, яка назавжди залишиться у серці всієї громади.
Ми ніколи не забудемо подвиг Володимира Володимировича. Його мужність, незламність і самопожертва назавжди залишаться прикладом справжньої любові до України.
Світла пам’ять і вічна шана Герою.
Герої не вмирають. Вони навіки залишаються у наших серцях, у пам’яті народу та в історії вільної України.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
